МАРИХУАНА VHQ МАРИХУАНА Amnesia Родники

Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!

Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!

Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!

То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!

Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.

Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.

Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!

Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.

Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!

Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...

Эх, братаны, сегодня я вам расскажу историю, которая тащит на штырь! Короче говоря, была у меня такая шиза - закупиться шишками марихуаны и потом развести всех на хоровод!

Найти закладки тут - это дело не из простых. Но я нашел своего повара, парня, который изготавливает годноту! Он мне сказал, что у него есть самая агонь шишка - ice-o-lator. Чётко, подумал я, и мы начали сделку.

Встретились с поваром, около парковки. Он достал пакет с тремя огромными шишками, я ему деньги и мы попрощались. Но заметив мой взгляд, он пропихнул еще одну шишку в мои руки, подмигнув. "Для друзей", - сказал он.

Я ощутил шизу, что это было дебильное решение, но не смог устоять перед искушением. Ведь такие шишки - редкость! И мы загрузились в машину друга, готовые к новым приключениям.

Как только мы выехали на пустырь, где можно было безопасно покататься, я включил музон и начал курить шишку. Парни, это было огонь! Я чувствовал, как штырит меня в полную, как все вокруг меня стало ярче и насыщеннее.

Машина нашего друга была тачкой с дрифтом, и он умел ее держать на дороге, словно на горке льда. И тут мы решили организовать настоящий драйв. Он начал разворачиваться на всю мощность, и я не мог поверить своим глазам!

Мы катились в дрифте, мотаясь из стороны в сторону, словно настоящие профи. Вокруг только запах горящей резины и радостные крики. Время остановилось, а мы продолжали веселиться на полную катушку!

Братва, какая шиза - смывает с головы все проблемы, и ты просто нирвану чувствуешь! Это как наркотик, но без вреда для организма. И это реально круто, я вам говорю!

Через час нашего безумного дрифта, машина начала дымиться, и мы поняли, что пора возвращаться в реальность. Но какая реальность может быть лучше этой?

Приехав на парковку, мы посмотрели на полное уничтожение шин и поняли, что времени для нового приключения уже не хватит. Но это ни на что не повлияло - мы были счастливы до фига и запомним этот день до конца жизни!

Такие вот истории переполняют мою голову каждый раз, когда я вспоминаю те шишки и дрифт нашего друга. Это была настоящая молодежная атмосфера, полная адреналина и веселья!

Ах, марихуана, ты даришь нам такие эмоции! Я благодарен тому повару, который помог мне устроить эту шизу. Но одно я знаю точно - больше таких экстрим-поездок мне не потребуется. Ведь этого драйва я запомнил на всю жизнь!

Вот так все началось: я решил зайти к одному закладчику, и обычно он предлагал только кокосик и черный. Но на этот раз он улыбаясь подмигнул мне и сказал, что у него есть гораздо интереснее штука. Я, конечно, заинтересовался и спросил, что это такое. Дилер назвал это "шишки марихуаны". И я сразу решил попробовать.

Меня охватило чувство легкости и беззаботности. Мир словно превратился в пленку непонятных цветов и звуков. Я провалился в свой личный рай, где все было разрешено и ничего не запрещено.

Я закрыл глаза и представил себе, как все началось: сексапильные девушки, окруженные дымом марихуаны, смеющиеся и танцующие без задней мысли. Я стал химиком, и мой лабораторный стол был накрыт разноцветными пакетиками с шишками марихуаны.

На протяжении целой недели я отрывался вместе с отвязанными девушками. Мы погружались в наш мир наркотического экстаза, где каждое прикосновение и каждый взгляд были настолько интенсивными, что словно становились реальностью самой яркой краски и самого глубокого смысла.

Но в конце недели, когда эффект начал спадать, я понял, что это была только иллюзия. Моя жизнь неизбежно двигалась к концу, а наркотики только ускорили этот процесс.